Стійкість України у повномасштабній війні з Росією проявляється не лише на полі бою. За лаштунками військових дій розгортається не менш запекла боротьба — битва за цифровий суверенітет та безпеку. Україна, перебуваючи під постійними кібератаками, демонструє вражаючу здатність захищати свою критичну інфраструктуру та державні системи, що стало одним із ключових елементів національної оборони.
Звіт Європейської комісії за 2025 рік щодо прогресу України на шляху до вступу в ЄС надає унікальну можливість зазирнути за лаштунки цієї цифрової оборони. Цей офіційний документ, хоч і охоплює широкий спектр реформ, містить конкретні факти та оцінки стану кібербезпеки в країні, які часто залишаються поза увагою широкої громадськості. Аналіз цих даних дозволяє побачити не лише досягнення, але й виклики, що стоять перед Україною.
Підіб'ємо п'ять ключових висновків про стан кібербезпеки в Україні, що базуються виключно на офіційних даних звіту Єврокомісії. Це об'єктивний погляд на те, як Україна будує свій цифровий щит, інтегрується в європейський безпековий простір та готується до майбутніх викликів.
1. Створено комплексну національну систему кіберзахисту
Звіт ЄС підтверджує, що Україна не просто реагує на загрози, а діє на основі чіткої стратегії. В країні діє всеосяжна Стратегія кібербезпеки, а законодавча база постійно посилюється для відповіді на нові виклики. Ключовим кроком стало ухвалення в березні 2025 року змін до законів про інформаційний захист та кіберзахист. Ці зміни формалізували створення єдиної національної системи реагування на кіберінциденти.
Інституційно система також зміцнилася. Провідну роль у координації відіграє Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації (ДССЗЗІ), а безпосереднім реагуванням на атаки займається національна команда CERT-UA.
Наявність такої структурованої, ієрархічної системи є критично важливою. В умовах війни вона дозволяє не розпорошувати зусилля, а координувати дії різних державних органів, швидко обмінюватися інформацією про загрози та централізовано захищати найважливіші об'єкти критичної інфраструктури. Це перетворює кіберзахист з набору окремих дій на єдиний оборонний механізм. Ця міцна внутрішня структура є не просто внутрішнім оборонним механізмом; вона слугує необхідною основою та надійною платформою для глибокої міжнародної співпраці, про яку йтиметься далі.
2. Інтеграція з ЄС — ключовий елемент кіберстратегії
Згідно зі звітом, співпраця України з інституціями Європейського Союзу у сфері кібербезпеки за останній рік значно поглибилася і стала системною. Це свідчить про те, що Україна розглядає євроінтеграцію не лише як політичну мету, але і як практичний інструмент для посилення власної безпеки.
У документі наведено конкретні приклади такої співпраці:
- Співпраця з Агентством Європейського Союзу з кібербезпеки (ENISA), що дозволяє Україні долучатися до найкращих європейських практик та стандартів.
- Проведення регулярного Кібердіалогу Україна-ЄС, який слугує платформою для стратегічної координації та обговорення спільних загроз.
- Підписання меморандуму про співпрацю між Національним координаційним центром кібербезпеки (НКЦК) та Європейським центром компетенцій у сфері кібербезпеки (ECCC) у березні 2025 року, що відкриває шлях до спільних проєктів та досліджень.
- Розвиток тристоронньої співпраці з Румунією та Молдовою, яка включає компонент кібербезпеки, що свідчить про розбудову регіонального поясу безпеки.
Така глибока інтеграція має подвійний ефект. По-перше, вона надає Україні доступ до передових технологій, експертизи та розвідувальних даних ЄС, що прямо посилює її обороноздатність. По-друге, вона прискорює гармонізацію українського законодавства та практик з європейськими, що є невід'ємною частиною процесу вступу до Євросоюзу. Таке стратегічне зближення з ЄС не лише забезпечує безпекову парасольку, але й стимулює впровадження найкращих практик для захисту конкретних, життєво важливих секторів економіки, насамперед фінансової системи.
3. Фінансовий сектор під особливим захистом
Звіт Єврокомісії окремо виділяє зусилля України, спрямовані на захист фінансового сектору, як один із пріоритетів національної кібербезпеки. Це не дивно, адже стабільність банківської системи є фундаментом економічного виживання країни в умовах війни.
У березні 2025 року було ухвалено спеціальний закон, який суттєво посилює вимоги до кібербезпеки та інформаційної безпеки для банківських установ. Крім того, цей закон регулює функціонування національної системи реагування на кіберінциденти саме у банківській сфері, створюючи спеціалізований механізм захисту.
Захист банків є критичним для підтримки економічної стабільності. Успішна кібератака на великий банк або на міжбанківські платіжні системи може спричинити паніку, підірвати довіру до гривні та паралізувати економічне життя. Тому створення спеціалізованої системи захисту для цього сектору є стратегічно правильним кроком, який демонструє розуміння владою природи сучасних гібридних загроз.
4. Проблема 5G: Потенційна вразливість у критичній інфраструктурі
Один із найцікавіших та найбільш суперечливих моментів у звіті стосується розвитку мереж 5G. З одного боку, Україна демонструє прогрес та узгодженість з політикою ЄС. Було ухвалено Протокол про наміри щодо безпеки 5G, який повністю відповідає європейському інструментарію (EU's 5G Cybersecurity Toolbox) і прямо передбачає виключення з ринку постачальників із високим рівнем ризику.
З іншого боку, звіт вказує на тривожний прецедент. Під час нещодавнього пілотного проєкту з розгортання 5G у Львові ліцензію було надано саме такому постачальнику з високим рівнем ризику. Єврокомісія прямо зазначає, що це "становить загрозу безпеці критичних інфраструктур".
Цей інцидент є критичним стрес-тестом для тих самих структур управління та стратегій зближення з ЄС, які високо оцінюються в інших частинах звіту. Він демонструє, що наявності стратегії на папері (пункт 1) та міжнародних угод (пункт 2) недостатньо без суворого та послідовного контролю на рівні імплементації. Це ілюструє складну дилему, що стоїть перед Україною: як збалансувати потребу у швидкому технологічному розвитку та повоєнній відбудові з дотриманням довгострокових стандартів безпеки, що є чітким сигналом від ЄС про неприпустимість компромісів у цих питаннях.
5. Погляд у майбутнє: Кібербезпека як запорука демократичних виборів
Звіт Європейської комісії наголошує, що кібербезпека є важливою не лише для захисту від поточних атак, але і як фундаментальна умова для демократичного повоєнного майбутнього України. Документ визначає, що одним із найнагальніших питань для організації перших повоєнних виборів є "протидія кібербезпековим та дезінформаційним загрозам".
Цей акцент показує, що європейські партнери розглядають стійкість демократичних інститутів як невід'ємну частину загальної стійкості держави. Захист виборчих систем, реєстрів виборців та процесів підрахунку голосів від зовнішнього втручання буде ключовим тестом на зрілість української демократії після війни.
В умовах, коли Росія продовжуватиме спроби дестабілізувати Україну навіть після завершення гарячої фази війни, вибори стануть головною мішенню. Зрештою, надійна національна система, глибока інтеграція з ЄС та захист критичної інфраструктури — усе це спрямовано на досягнення єдиної життєво важливої мети: захисту самого демократичного процесу. Це доводить, що для України кібербезпека є не просто технічною чи військовою дисципліною, а фундаментальною опорою її повоєнної державності.
Таким чином, аналіз звіту Європейської комісії за 2025 рік показує, що Україна досягла значного прогресу у створенні надійної, ешелонованої системи кіберзахисту та її глибокій інтеграції в європейський безпековий простір. Сформована законодавча та інституційна база, поглиблення співпраці з ЄС та фокус на захисті критичних секторів, як-от фінансовий, свідчать про системний підхід до цифрової оборони.
Водночас документ чітко вказує на наявність серйозних викликів. Ситуація з безпекою 5G демонструє, що стратегічні безпекові імперативи іноді можуть вступати в конфлікт із тактичними потребами швидкого розвитку. Це вимагає постійної уваги та політичної волі для дотримання стандартів, узгоджених з європейськими партнерами.
Попереду в України складний шлях. Чи зможе вона, продовжуючи свій рух до ЄС, не лише підтримувати, але й посилювати свій цифровий щит, балансуючи між потребами нагальної відбудови та довгостроковими стратегічними імперативами безпеки? Відповідь на це питання визначить не лише майбутнє цифрового суверенітету країни, але і її місце в єдиному європейському домі.