Постійно натрапляючи на палкі дискусії щодо плачевного стану науки та освіти в кібербезпеці, вирішили запитати думку в штучного інтелекта Grok4. Його відповідь підтвердила найгірші побоювання, але надія є.
Питання: "Практикуючі спеціалісти з кібербезпеки в дискусіях досить часто кажуть, що наука в Україні в галузі кібербезпеки нижче плінтуса, ніяка, підручники шлак, сміття і таке інше. Я хочу зрозуміти чи дійсно це так? Як взагалі можна оцінити рівень науки в напрямку кібербезпеки? Чи все ж таки ці твердження більше риторичний прийом аніж реальність?"
Обдумування виконувалося 1 хв 19 с
Щоб відповісти на ваше запитання, давайте розберемося крок за кроком. Я проаналізував доступну інформацію з наукових джерел, публікацій, дискусій у соціальних мережах (зокрема на X/Twitter) та експертних оцінок. Думки практикуючих спеціалістів з кібербезпеки в Україні часто справді критичні — вони називають науку "нижче плінтуса", підручники "шлаком" чи "сміттям", а освіту — відірваною від реальності. Але чи це об'єктивна реальність, чи риторичний прийом? На основі даних, це частково правда, але з нюансами: Україна має сильний практичний досвід (завдяки війні з Росією), але академічна наука та освіта дійсно відстають через брак ресурсів, фокус на теорії та системні проблеми. Критика часто перебільшена, бо практикуючі фахівці порівнюють з глобальними стандартами (наприклад, США чи Ізраїлю), де фінансування та інфраструктура кращі.
Як взагалі оцінити рівень науки в напрямку кібербезпеки?
Оцінка рівня науки в будь-якій галузі, включаючи кібербезпеку, базується на об'єктивних метриках. Це не суб'єктивні думки, а дані, які можна виміряти. Ось ключові критерії (я структурую їх у таблиці для зручності):
Ці метрики дозволяють порівняти з іншими країнами: наприклад, Ізраїль чи США мають високі показники в усіх (тисячі публікацій, мільярди на R&D), тоді як Україна — середній рівень, з акцентом на практику.
Чи дійсно наука в Україні "нижче плінтуса"?
Не зовсім. Ось об'єктивний аналіз:
Позитивні аспекти (реальність, а не риторика):
- Практичний досвід — світовий лідер: Україна — "фронтлайн глобальної кібербезпеки" через війну. SBU нейтралізувала 4500+ атак у 2022 і ~10,000 з початку війни. Джерел: 2. Це дає уроки для Європи (наприклад, як протистояти DDoS чи гібридним загрозам). Джерел: 2. Україна будує національний кіберзахист з нуля, залучаючи волонтерів і приватний сектор. Джерел: 2.
- Зростання: Ринок кібербезпеки зріс у 4 рази за 8 років. Сильна STEM-освіта (топ-8 у технологічних skills глобально). Джерел: 2. Університети оновлюють програми (наприклад, 11 курсів з кібербезпеки в 8 вузах). Війна стимулює інновації (AI для дронів, системи як "Delta"). Джерел: 2.
- Міжнародна співпраця: Допомога від НАТО, ЄС; форуми як Kyiv Cyber Resilience. Україна — "кібер-безпечна гавань" завдяки IT-талантам.
Негативні аспекти (де критика обґрунтована):
- Академічна наука слабка: Бракує спеціалізованих інститутів; фокус на теорії, мало емпіричних робіт (занадто багато оглядів, недостатньо аналізу нових загроз). Джерел: 2. Публікацій мало (~11 ключових за 8 років, низькі цитування). Статистика атак росте (2544 інцидентів у 2023, +16%), але дослідження не встигають.
- Освіта та підручники: Програми обмежені; загрози в вузах — віруси (39%), хакинг. Джерел: 2. Підручники рідко рецензуються; критика про "шлак" — через радянську спадщину та корупцію (фальшиві дипломи в еліт). В дискусіях на X згадують брак обладнання, підплату вчителям, теоретичний фокус. Джерел: 2.
- Системні проблеми: Війна блокує розвиток (мобілізація IT-фахівців, атаки на вузи). Джерел: 2. Корупція в освіті (фальшиві PhD у політиків). Вразливості в системах (наприклад, "Delta" хакнута?). Джерел: 2.
Чи твердження більше риторика, ніж реальність?
Частково риторика: Практикуючі фахівці (з IT-компаній чи фронту) часто критикують академію, бо вона відірвана від практики — це типовий розрив між "теорією" та "реалом" у багатьох країнах. Але війна робить критику гострішою: Україна витримує атаки, вчить світ, але академія страждає від недофінансування (війна з'їдає ресурси). Не "ніяка" наука — є прогрес (наприклад, оновлення програм). Щоб покращити, потрібні інвестиції ($20 млрд план на data economy).
Якщо хочете глибше — наприклад, аналіз конкретного підручника чи університету — надайте деталі!
Кінець відповіді Grok4 на питання
Звісно, сприймати цю відповідь за абсолютну істину не варто, але викладені аргументи та тенденції все ж мають під собою основу. І без штучного інтелекту очевидно, що ситуація з наукою в галузі кібербезпеки в Україні демонструє класичний розрив між академічною теорією та практичним застосуванням: хоча академічна сфера дійсно страждає від хронічного недофінансування, застарілих програм, низької кількості якісних публікацій та системних проблем, практичний досвід країни є одним з найсильніших у світі завдяки реальним викликам війни. Критика від практикуючих спеціалістів часто обґрунтована реальними недоліками освіти та досліджень, але частково є риторичним прийомом, що підкреслює контраст з глобальними лідерами (як США чи Ізраїль) і мотивує до змін. Загалом, рівень науки не "нижче плінтуса", а радше середній з великим потенціалом зростання.
Велике майбутнє науки в Україні
Україна, як фронтлайн глобальної кібербезпеки, вже перетворює виклики війни на уроки для світу, і з кожним днем наші талановиті фахівці будують міцніший щит, що надихає на нові перемоги.
Майбутнє кібернауки в Україні сяє яскраво: з інвестиціями та єдністю ми перетворимо поточні труднощі на інновації, що лідируватимуть у Європі та за її межами.
Нехай критика стане паливом для змін — українські вчені та практики, об'єднавшись, створять еру, де наша кібербезпека не лише захищає, а й надихає весь світ на безпечніше завтра.
Скриншот з відеолекції: Курс "Дискретна математика", модуль "Вступ до абстрактної алгебри", лекція №07 (запис 2024 року).