Закриття таких медіа-гігантів, як «Голос Америки» та «Радіо Свобода», стало холодним душем для тих, хто ще вірив у непохитність американської підтримки. Цей крок, ініційований, зокрема, з подачі Ілона Маска, оголив неприємну правду: скільки б ти не сидів під парасолькою дядька Сема, рано чи пізно він її складе. Історія з припиненням фінансування програм USAID, таких як «Кібербезпека критичної інфраструктури», лише підтверджує: сліпа віра в одного партнера — це шлях до вразливості.
Закриття цих проєктів — тільки початок. Скоро ми станемо свідками шокуючого розвороту в кіберполітиці США, перші ознаки якого вже помітні. Нещодавній кіберфорум у Києві, повідомлення в The Guardian про «настанови» співробітникам CISA (Агентства кібербезпеки та інфраструктурної безпеки США) із вказівкою виключити Росію зі списку кіберзагроз — це перші дзвіночки.
Далі може бути ще радикальніше: обмеження доступу до ключових технологій, таких як Starlink, Cloudflare, Microsoft Azure, Digital Ocean, Amazon, Cisco чи Fortinet. Уявіть собі сценарій: одного дня ваша картка перестає прийматись до сплати послуг, компанії вимагають купу документів і форм, обіцяючи «розглянути» ваш запит, але без гарантій. Таке майбутнє цілком реальне, якщо продовжувати покладатися лише на одного гравця.
Ця ситуація нагадує стару мудрість: «Don't put all your eggs in one basket» — «Не кладіть усі яйця в один кошик». Якщо весь наш технологічний, економічний чи політичний потенціал зосереджений в руках одного партнера, будь-який його крок може залишити нас ні з чим.
Отже, ситуація диктує нам, що саме час розвивати власні технології та диверсифікувати партнерства. Європа, Азія, інші регіони світу можуть стати надійними союзниками в побудові стійкої інфраструктури. Замість того, щоб чекати, коли США вирішать, чи залишити нас під своєю парасолькою, варто інвестувати у власні рішення та шукати альтернативні джерела підтримки. Бо коли парасолька складеться, краще мати власний дах над головою.