У далекому-далекому дата-центрі, на самому краю хмарного сховища, жив-був хакер на ім’я Сашко. Не те щоб він був якимось генієм кіберпростору, але любив називати себе "цифровим рибалкою". Замість вудки у нього був старий ноутбук із тріснутим екраном, а замість моря — безкрайній океан даркнету, де він кидав свої "сіті" у вигляді фішингових листів, сподіваючись зловити якусь дурну рибку.
Одного разу Сашко, як завжди, сидів у своїй тісній комірчині, де єдиним джерелом світла був миготливий екран монітора. Він закинув черговий "фішинговий гачок" — лист із темою "Ваш пароль скомпрометовано! Терміново оновіть!" — і чекав. І ось, о диво, щось клюнуло! На його "гачок" попалася не просто рибка, а справжня Золота Флешка — легендарний артефакт кіберпростору, про який шепотіли на форумах. Кажуть, вона могла виконувати будь-які бажання хакера, якщо той знав правильний SQL-запит.
Флешка заговорила голосом, який звучав як синтезатор із 90-х:
— Ой ти, хакер Сашко, що ледве тримаєшся на плаву в цьому цифровому болоті! Я — Золота Флешка, і можу виконати твої три бажання. Але попереджаю: не перегинай палку, бо я не якась там техпідтримка, що терпітиме твої дурні забаганки!
Сашко, звичайно, зрадів, але вирішив не поспішати. "Три бажання, кажеш? Ну, це ж як баг баунті, тільки без звітів!" — подумав він і почав із малого.
— Хочу, щоб мій старий ноут став суперпотужним сервером, із топовим GPU для брутфорсу паролів! — гордо заявив він, уявляючи, як зламує паролі швидше, ніж його сусіди встигають підключитися до вайфаю.
Флешка зітхнула, наче стара бухгалтерка, якій принесли звіт із помилками:
— Ну, гаразд, якщо тобі так хочеться гудіти вентиляторами… — І в ту ж мить ноутбук Сашка засвітився, як новорічна ялинка, а на столі з’явився монстр із кількома відеокартами, які гуділи так, що сусіди подумали, ніби в нього вдома працює авіадвигун.
Сашко був у захваті. За годину він зламав пароль до корпоративної мережі якогось стартапу, що продавав "розумні шкарпетки". Але апетит приходить під час злому, і він вирішив піти далі.
— Хочу, щоб усі антивіруси світу мене не бачили! Я стану невидимим для Касперського, НОДа і навіть Windows Defender! — вигукнув він, уявляючи себе цифровим ніндзя.
Флешка фиркнула:
— Ох, Сашко, ти такий передбачуваний… Хочеш бути "невидимим", але твій фішинг настільки кривий, що навіть бабуся б не клікнула! Але гаразд, хай буде по-твоєму. — І враз Сашко став "привидом" для всіх антивірусів. Його шкідливі програми пролітали через захист, як ніж крізь масло, і він почав зламувати все підряд — від серверів онлайн-казино до бази даних місцевої бібліотеки (ну, бо чому б і ні?).
Але, як і будь-який хакер із завищеною самооцінкою, Сашко захотів більшого. "Якщо я можу зламати казино, то чому б не зламати саму систему?" — подумав він і вигукнув:
— Хочу бути Царем Кіберпростору! Щоб усі сервери світу підкорялися мені, а я сидів на троні з біткоїнів і командував ботнетами, як імператор!
Золота Флешка на мить завмерла, а потім її голос став холодним, як серверна кімната:
— Ти серйозно, Сашко? Царем Кіберпростору? Та ти навіть пароль від свого роутера забуваєш! Але якщо тобі так хочеться… — І в ту ж мить Сашко опинився на "троні" — тобто на старому кріслі, але перед ним з’явився інтерфейс, який керував мільйонами серверів. Ботнети гуділи, DDoS-атаки летіли на всі боки, а Сашко відчув себе всемогутнім.
Та не довго тривала його "влада". Золота Флешка, втомившись від його нахабства, вирішила провчити цього "царя". Вона "злила" його IP-адресу в чат Кіберполіції, а заодно надіслала анонімний звіт у CERT-UA. За кілька годин Сашко почув стукіт у двері. Це були не сусіди, які скаржилися на шум вентиляторів, а спецпідрозділ із ордером.
Його "трон" конфіскували, сервери відключили, а самого Сашка відправили "ловити рибку" в зовсім іншому місці — за ґратами.
А Золота Флешка? Вона повернулася в даркнет, бурмочучи:
— І чому всі ці хакери такі жадібні, як стара із казки? Хоч би раз хтось попросив безлімітний тариф на інтернет…
Мораль (якщо вона тут потрібна):
Не ганяйся за цифровими тронами, бо Золота Флешка має почуття гумору, а Кіберполіція — ні.